426
ТУПИ́ТЬСЯ, ту́пится; несов.
1. (сов. затупиться). Становиться тупым (в 1 знач.). Ножницы тупятся. Коса тупится.
2. Страд. к тупить.
426
ТУПИ́ТЬСЯ, ту́пится; несов.
1. (сов. затупиться). Становиться тупым (в 1 знач.). Ножницы тупятся. Коса тупится.
2. Страд. к тупить.