100

134.

Какъ изъ улицы въ конецъ
Шелъ удалый молодецъ;
Шибко-громко просвисталъ,
Въ теремъ голосъ подавалъ,
Чтобы слышала она,
Разлюбезная моя,
Разсуждала душа Маша,
Разговаривала.
Ужъ какъ звали молодца,
Почитали удальца,
Что во пиръ пировать,
Во бесѣдушку сидѣть,
Во бесѣдушку,
Съ краснымъ дѣвушкамъ.
Посадили молодца,
Посадили удальца
На скамеечку,
Противъ вдовушки.
На скамеечкѣ сижу,
Я на вдовушку гляжу.
Заигралъ въ скрипку,
Уронилъ шапку.
Покатилась черна шляпа
Ко вдовушкинымъ ногамъ,
Ко козловымъ башмакамъ,
Ко персидскимъ ко чулкамъ.
«Ужъ ты, вдовушка, подай,
Раскрасавица, подай,
Ты съ земли подними,
На русы кудри вложи!» —
— «Не слуга, сударь, твоя,

101

Я не слушаю тебя,
Я не слушаю тебя,
Не потѣшу молодца!»
Не радушенъ, не веселъ,
Самъ заплакалъ да пошелъ,
При своихъ ли при друзъяхъ,
Да при товарищахъ.

........
........

Противъ дѣвушки.
На скамеечкѣ сижу,
Я на дѣвушку гляжу.
Заигралъ въ скрипку,
Уронилъ шапку.
Покатилась черна шляпа
Ко дѣвушкинымъ ногамъ,
Ко козловымъ башмакамъ,
Ко персидскимъ ко чулкамъ.
«Ужъ ты, дѣвушка, подай,
Раскрасавица, подай,
Ты съ земли подними,
На русы кудри вложи!» —
— «Я слуга, сударь, твоя,
Я послушаю тебя,
Я послушаю тебя,
Распотѣшу молодца!»
Онъ радушенъ и веселъ,
Засмѣялся и пошелъ,
При своихъ ли при дружкахъ,
Да при товарищахъ.

Костромская губернія, Галичскій уѣздъ. Лаговскій, стр. 32 («хороводная»). Послѣ каждыхъ двухъ стиховъ припѣвъ: Ой, Дунай ли мой, Дунай, сынъ Ивановичъ Дунай.