1258 (74).
Мимо Москву проѣзжали,
До деревни доѣзжали,
У вдовы домъ замѣчали,
У вдовушки колотились,
Ночевать у ней просились:
„Пусти, вдова, ночевати,
Насъ вѣдь молодцевъ немножко:
Полтораста пѣшеходовъ,
Полтретьяста — всѣ на коняхъ,
Всѣ на конечкахъ осѣдлыхъ.“
— У меня дворъ не стоялъ,
Квартирушка небольшая,
Небольшая, хорошая. —
Силой гости ворвались,
Въ квартирушку забрались.
Всѣ садилися по лавкамъ,
Всѣ по лавочкамъ по порядку:
Какъ большой-то гость повыше,
Онъ повыше, въ большой уголъ,
Въ большой уголъ подъ окошко.
Сама вдовушка у печки,
Прижала руки къ сердечку.
Какъ большой-то гость промолвилъ:
„Ты давно ль, вдова, вдовѣешь?
Ты давно ли сиротѣешь?“
— Я вдовѣю лѣтъ пятнадцать,
Сиротѣю съ годомъ двадцать. —
„Подойди, вдова, поближе,
Поклонись, вдова, пониже;
Сними съ меня черну шляпу,
Черну шляпу пуховую,
Пуховую, полевую.
Во шляпочкѣ есть платочекъ,
Во платочкѣ узелочекъ,
Въ узелочкѣ перстенечекъ,
Злаченъ перстень обручальный,
Мы которымъ обручались,
Въ Божьей церкви сочетались“.