1172 (2).
Жарко каменю самоцвѣтному,
Ле́жучи на крутой на горѣ противъ солнушка:
Тошно Офросиньюшкѣ,
Сидючи у батюшки послѣдній часъ,
Сидючи у матушки въ послѣдній разъ.
Жарко въ теремѣ свѣча горитъ,
Жарчѣе того воску яраго:
Въ теремѣ Офросинья душа слезно плакала,
Въ высокомъ Еремѣевна слезно плакала!
Обѣ пѣсни означены: „Изъ стариннаго пѣсенника“.
—————