602.
По сѣнюшкамъ-сѣнямъ
Да Лукерьюшка ходитъ,
Золотымъ цѣпцомъ1) звонитъ,
Свово батюшку будитъ:
„Устань, мой батюшка,
Устань, пробудися,
171
Ты глянь по дѣвкамъ:
Да всѣ дѣвки въ вѣнцахъ,
У золотыхъ цѣпцахъ.
На мою головушку
Бѣлая ильма пала —
Тонкое полотенце.“